Сьогодні в стінах Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» пройшов практикум на тему: «Податкова реформа прибутку: визначення бази оподаткування на основі показників фінансової звітності. Аналіз податкових коригувань».

 

Під час заходу було розглянуто проблемні питання щодо визначення кола платників податку на прибуток. Лектор практикуму Лідія Чорногузнаголосила, що бюджетні установи та громадські об’єднання, політичні партії, релігійні, благодійні організації та пенсійні фонди не є платниками податку на прибуток. У той же час відповідно до статті 57 Податкового кодексу такі неприбуткові організації мають його сплачувати. Цю суперечність планується вирішити Законопроектом №2019.

 

Учасники практикуму також розглянули новий принцип визначення податку на прибуток, який діятиме з 2015 року. Нові правила розрахунку податку на прибуток передбачають його обчислення шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які передбачені Податковим кодексом.

 

Крім того, окремо розглянуто алгоритм визначення об’єкта оподаткування для підприємств з доходом до 20 млн. грн. і для тих, у яких дохід перевищує 20 млн. грн. Доповідач зазначила, що платники, у яких річний дохід від усіх видів діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній звітний рік не перевищує 20 млн. грн., для визначення об’єкта обкладення податком на прибуток можуть не коригувати значення бухгалтерського фінрезультату. Щоправда, зауважила, що таке звільнення надається не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу.

 

Лектор наголосила, що річний  дохід від будь-якої діяльності, визначається за правилами бухгалтерського обліку, а саме: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рах.70), інші операційні доходи (рах.70), фінансові доходи (рах.72,73) та інші доходи (рах.74).

 

На навчанні були проаналізовані податкові коригування та існуючі проблемні питання щодо їх визначення, зокрема розглянуті такі їх категорії як: різниці, що виникають при нарахуванні амортизації основних засобів, різниці при формуванні резервів і забезпечень, різниці при здійсненні фінансових операцій тощо.

 

Окремою темою обговорення стало питання сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток. Так, у 2015 році та по травень 2016 року включно щомісячні авансові внески з податку на прибуток сплачуватимуться за старими правилами, що діяли за п. 57.1 в старій редакції Податкового кодексу. Це означає, що підприємства, які отримали збиток у І кварталі 2015 року повинні мати право на подання квартальної податкової декларації.

 

Лектор наголосила і про змінену базу розрахунку авансових внесків при виплаті дивідендів. Відтак, під час виплати юридичним особам, їх необхідно розраховувати із суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний звітний рік. Це правило розповсюджується і на виплату дивідендів за попередні звітні періоди – 2014 рік, 2013 рік, тощо. Під час виплати дивідендів фізичним особам авансові внески не сплачуватимуться. Дані зміни прийняті на користь платника податку.

 

Щодо правил звітування та сплати податку на прибуток, як і раніше, платники податку на прибуток звітуватимуть за підсумками року та разом із декларацією подаватимуть і фінансову звітність. За 2014 рік звітуватимуть з податку на прибуток ще за старими правилами. Починаючи з 2015 року строк звітування подовжено до 1 червня 2016 року. Зазначено, що квартальний звітний період передбачений лише для однієї категорії платників податку – тих, що за звітний рік отримали збиток.

 

Під час обчислення податку на прибуток за 2014 рік підприємства мають використовувати норми ПКУ, які діяли до настання змін. Базова ставка податку на прибуток, як і в 2014 році, так і після змін, лишається на рівні 18%.

Днями Всеукраїнська громадська організація «Асоціація платників податків України» звернулася до Голови Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Романа Насірова з проханням надати роз’яснення щодо порядку застосування положень Закону про податковий компроміс від 25 грудня 2014 року N 63-VIII

 

ВГО АППУ зазначає, що більшість платників податків позитивно ставляться до прийняття вищезазначеного Закону та планують скористатися закладеними в ньому перевагами для підприємців. Разом з тим АППУ акцентує увагу на необхідності якнайшвидшого затвердження нормативного акту Кабінету Міністрів України, який би усунув  існуючи неточності Закону, сприяючи оперативному вирішенню спірних моментів.

 

Крім цього Асоціація стурбована розбіжностями між Законом та Методичними рекомендаціями Державної фіскальної служби України щодо застосування його положень від 17 січня 2015 року. Зокрема, Методичні рекомендації покладають на платників податків обов’язки, які не передбачені вимогами закону та наділяють себе повноваженнями, які виходять за рамки податкового законодавства України.

 

У своєму зверненні ВГО АППУ просить надати роз’яснення з приводу порядку застосування положень Закону про податковий компроміс, зокрема щодо питань про підстави та межі проведення документальної перевірки; щодо переліку документів, які платник податків подає до контролюючого органу для застосування податкового компромісу; щодо повноважень контролюючого органу за заявами платника податків про намір досягнення податкового компромісу у випадку неузгоджених зобов’язань.

16 лютого 2015 року у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», (реєстр. № 2147), поданий Кабінетом Міністрів України.

 

Вказаний законопроект розроблено на виконання пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

 

Законопроектом пропонується збільшити на 22 211 459,3 тис. гривень доходну та на 35 612 269,8 тис. гривень  видаткову частини Державного бюджету України на 2015 рік, а також одночасно збільшити на 12 630 400,0 тис. гривень обсяг дефіциту Державного бюджету України.

 

Додаткові доходи  пропонується отримати за рахунок збільшення надходжень від: податку на прибуток підприємств – 2, 262 млрд. грн.; рентної плати та плати за використання природних ресурсів – 9,058 млрд. грн.; рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України – 1,486 млрд. грн.; податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – 4,945 млрд. грн.; податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів – 8,887 млрд. грн.; ввізного мита – 2,130 млрд. грн.; трансфертів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій  – 1,273 млрд. гривень.

 

Разом з тим, цей законопроект не дає відповіді за рахунок яких норм Податкового кодексу України будуть забезпечені ці надходження. Відповідь на це питання повинні дати законопроекти, які повинні бути внесені з ним одночасно.

 

Отже платники податків чекають чергових «подарунків».

 

Вказаним проектом Закону передбачається зменшити показники доходів Державного бюджету України за рахунок зменшення на 1,9 млрд. гривень надходжень від збору з операцій з купівлі іноземної валюти в готівковій формі, у зв’язку з девальвацією та обмеженим попитом на готівкову валюту, та на 4,9 млрд. грн. відрахувань від  прибутку Національного банку України.

 

Одночасно законопроектом  пропонується надати право Кабінету Міністрів України, здійснювати розподіл та перерозподіл окремих видів видатків, пов’язаних з проведенням  антитерористичної операції, залучати кредитні кошти під державні гарантії в розмірі 21 млрд. гривень для створення стабілізаційного (резервного) енергетичного фонду, що суперечить Конституції України та положенням Бюджетного кодексу України в частині повноважень Уряду та не підтверджується відповідними фінансово-економічними розрахунками.

 

Крім того, пропонується дозволити Міністерству фінансів України здійснювати правочини з державним боргом за державними зовнішніми запозиченнями та гарантованим державою боргом за зовнішніми кредитами (позиками), обслуговування та погашення яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом обміну (зміни умов діючих позик), випуску та продажу боргових зобов’язань держави з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного цим Законом, та показників фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку № 2 до цього Закону.

 

Дивує той факт, що такі пропозиції вносяться в той час, коли у платників податків зростає зацікавленість щодо правомірності та цільового використання коштів, що сплачені ними до бюджетів всіх рівнів у вигляді податків і зборів.

 

Аналіз запропонованих скорочень бюджетних видатків дозволяє зробити висновок, що  в більшості випадків економію бюджетних коштів пропонується здійснити за рахунок соціально значущих програм (скорочення фінансування пенсій, освіти та науки). 

 

У законопроекті передбачено зменшення бюджетних видатків Пенсійному фонду України – на 3913893,6 тис. грн.

 

Зокрема, відповідно до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» (реєстраційний №2210 від 23.02.2015), проекту Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України» (реєстраційний №2211 від 23.02.2015),проекту Закону України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (реєстраційний № 2212 від 23.02.2015), які внесені на розгляд Верховної Ради України, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України “Про статус народного депутата України”, “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій і статус суддів”, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються.

 

У період роботи на інших посадах/роботах пенсії/щомісячне довічне грошове утримання, призначені відповідно до законодавства, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

 

Реформа у сфері освіти, як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, здійснюється з метою поліпшення якості та ефективності видатків на освіту та передбачає:

 

1) зменшення обсягів прийому на умовах державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, а також на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта);

 

2) зменшення кількості вищих навчальних закладів з 802 до 317;

 

3) оптимізацію мережі загальноосвітніх навчальних закладів та професійно-технічних закладів;

 

4) удосконалення фінансування наукових досліджень та перехід на фінансування наукових розробок за найважливішими для держави напрямами виключно на конкурсній системі державного замовлення.

 

Внаслідок проведених реформ економія бюджетних коштів у 2015 році складе 312,3 млн. гривень.

 

Виникає запитання, чи варте такої економії масштабне скорочення мережі вищих навчальних закладів з одночасною оптимізацією мережі загальноосвітніх навчальних закладів та професійно-технічних закладів? Чи компенсує ця сума економії моральні збитки підростаючого покоління та їх батьків?

 

Продовжують зростати ставки  рентної плати, що вже стало негативною традицією. Так, проектом Закону України "Про внесення змін до  статей 165 і 252 Податкового кодексу України"  (реєстраційний №2213 від 23.02.2015), пропонується збільшити ставку рентної плати з 20% до 70%.

 

За висновками Уряду це дозволить залучити до державного бюджету додаткові доходи, які будуть спрямовані на пряму підтримку домогосподарств з низькими доходами , пов’язану з лібералізацією тарифів та необхідністю забезпечення прямої бюджетної підтримки найуразливіших верств населення, а також збільшить чисті доходи газовидобувних підприємств, які будуть використані на подальший розвиток галузі.      

 

Одночасно вказаним законопроектом  з метою створення сприятливих умов для оперативного надання благодійними організаціями (їх філіями, представництвами) благодійної допомоги внутрішньо переміщеним особам пропонується звільнити таку допомогу від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

 

Отже, як проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», так і більшість положень названих законопроектів наштовхують на сумні роздуми.

 

Але це ще не все. Чекаємо чергових законопроектів.

Проблеми, з якими наразі стикається (і у прогнозованому майбутньому стикатиметься) Асоціація, є, певною мірою, універсальними для сучасного стану українського суспільства, і навіть прогнозованими з точки зору еволюції суспільної психології.

 

Суспільство втомлене від перебування у стані постійного шоку. Відбувається поширення песимізму в очікуваннях щодо майбутнього. Розвивається зневіра у можливості щось змінити власними зусиллями. Укорінюється інерційний сценарій поведінки: ми дедалі частіше вимушені діяти так, як диктує зовнішній чинник. Зокрема, у сфері економічної політики це – вимушене підпорядкування дій вимогам зовнішніх кредиторів під загрозою фінансового колапсу. Робити громадські обговорення політики, звісно, можна, проте найсильнішим аргументом на них буде «аінакшенамгрошейнедадуть».

 

За таких умов громадські об’єднання як форма спільної діяльності в Україні переживають не кращі часи. Індивідуалізація в процесі виживання традиційно притаманна національному менталітету, оскільки у переважної більшості суб’єктів традиційно існував свій «запас про чорний день» - будь це гроші, запаси, зв’язки, «запасні аеродроми» тощо.

 

Проте за будь-якої посухи настає час, коли дрібнити до нескінченності танучі власні запаси вологи стає вже неможливим. Тоді настає час іти та гуртом гатити греблю. Варто усвідомити, що криза,  в якій перебуває Україна,– не та криза, яку можливо перечекати. Суспільство має змінитися, і не тому, що цього вимагає МВФ, а тому, що надалі жити воно зможе тільки інакше. Бізнес повинен не лише вимагати від влади змін, які, нарешті, створюватимуть в Україні європейську модель економіки, але й найактивнішим чином докладатися до розроблення і впровадження таких реформ, наповнюючи схематичну рамку, яку поставили перед нами зовнішні кредитори (а по суті, наша політична та економічна безвідповідальність), живим змістом, який і складатиме те середовище, в якому працюватиме бізнес, житимуть люди, існуватиме суспільство.

 

Нездатність українців до самоорганізації – дещо перебільшена. Найкраще підтвердження тому – масовий волонтерський рух на підтримку українських військових. Звісно, спільно протидіяти зовнішньому ворогу простіше, аніж домовлятись один з одним про  правила взаємодії. Проте потенціал громадянського суспільства в Україні точно є, він лишень потребує конструктивного застосування.

 

Те, що маємо сьогодні в Україні, науковою мовою іменується «інституційна криза». На практиці ця криза виявляється у соціальній дезорієнтації, руйнуванні взаємної довіри, втраті ефективності звичних практик як державного управління, так і ділової активності, поширенні корупції та зневаги до закону. Для відновлення перспектив України необхідна термінова реінституціалізація суспільства на основі визначення прагматичних, взаємно прийнятних цілей та завдань, які консолідують суспільство та виходять з тверезої оцінки його потреб та можливостей. Саме тут громадські об’єднання починають відігравати визначальну роль. Нинішня влада добре розуміє потужність, якою володіє неконтрольована енергія мас. Проте, щоб не зітнутися з нею ще раз, їй доведеться вчитися сприймати сигнали, що надходять від організованого громадянського суспільства, а найкраще – ще й сприяти такій організації.

 

Отже, справжній ренесанс громадських об’єднань (звісно, справжніх об’єднань громадян, а не тих, що є фактично лише ширмою для політично заангажованої верхівки) – лише починається. І це дає підстави очікувати, що, за грамотного керівництва організацією та злагоджених партнерських дій членів організації, Асоціація платників податків України в змозі не лише суттєво зміцнити свої позиції, а й, що набагато важливіше, відіграти вагому роль в інституційному відродженні України.

 

Якщо знову звернутись до теорії, побачимо, що зазвичай громадське об’єднання бізнесу існує, спираючись (з різним ступенем ваги у різних організаціях) на три головних «колони».

 

Політичні функції. Реалізація певних політичних проектів (оптимально – вплив на політику через лобіювання), або досягнення політичних преференцій (податкових пільг, бюджетних ресурсів, забезпечення виконання (у разі високої корупції) чи порушення (у разі нижчої корупції) вимог законодавства щодо членів тощо. Задля цього організація отримує для фінансування цільові внески від тих, чиї персональні інтереси захищає. Слід відзначити, що апріорі поганою політична функція не є. Лобізм – поширена у світовій практиці демократичного устрою діяльність. В Україні ж останнім часом строкатість та конкурентність політичного поля значною мірою убезпечує від ризиків  бути «проданими» якійсь одній політичній силі: наразі оптимальна модель політичної поведінки полягає у ситуативних альянсах для досягнення локальних цілей.

Сервісні функції. Традиційно є головним способом «заробітку» (а не збору пожертвувань)  організації шляхом надання певного спектру ділових послуг: інформаційного забезпечення, спеціальної аналітики, правового захисту, консультування, тренінгу, агентських послуг тощо. Звісно, певна частина контенту може бути прямо безкоштовною (але перебувати у прямому доступі лише для членів організації, які сплачують внески), проте основна маса послуг – платна, а організація є своєрідним «гарантом якості» наданих ділових послуг, сфера яких є наразі вельми конкурентною.

Комунікаційні функції. Використання організації як свого роду «майданчика» для формальних та неформальних комунікацій у форматі «B2B» щодо актуальних у середовищі членів проблем, в т.ч. спілкування з запрошеними фахівцями; а також як «рупора» для висловлення актуальних проблем через засоби масової інформації. Власне, це має бути основним безпосереднім мотивом, заради якого учасниками об’єднання сплачуються членські внески.

Стабільність діяльності АППУ як вельми розгалуженої структури мала б бути забезпечена використанням усіх з названих «колон» з урахуванням особливостей тематичної спеціалізації організації (концентрація на податково-фіскальній сфері) та її інституційної специфіки (всеохопність терміну «платник податку», що дозволяє розглядати кожного як потенційного члена  організації, наявність розгалуженої територіальної мережі тощо).

 

Ярослав Жаліло, к.е.н.

 

Радник Президента АППУ