Юридична особа має декілька земельних ділянок, одні з яких знаходяться у постійному користуванні, інші - в оренді. Чи може така особа в одній податковій декларації з плати за землю визначати податкові зобов"язання як по земельному податку, так і по орендній платі за землю?

 

 

Плата за землю, як встановлено підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, є обов’язковим платежем у складі податку на майно і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

 

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі є платниками земельного податку, орендарі земель державної та комунальної власності сплачують до відповідних місцевих бюджетів орендну плату за землю.

 

Надходження до відповідних бюджетів земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обліковуються за окремими кодами класифікації доходів бюджету, що регламентує наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" (із змінами та доповненнями). Суб’єкту господарювання, який одночасно є платником земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в податкових органах відкривають окремі інтегровані картки платника для обліку земельного податку та орендної плати за землю.

 

Тому, суб’єкт господарювання, який має земельні ділянки у постійному користуванні (є платником земельного податку), а також земельні ділянки надані йому в оренду відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування (є платником орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності), повинен подавати до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок окремо податкову декларацію по земельному податку та окремо по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

 

Юридична особа орендує земельну ділянку за межами населеного пункту згідно з договором, укладеним з райдержадміністрацією. Частину земельної ділянки вирішили здати в суборенду іншому суб"єкту господарювання. Чи може суб"єкт господарювання самостійно подавати декларацію та сплачувати до бюджету плату за земельну ділянку, яку ми надамо йому в суборенду?

 

 

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Така орендна плата є однією із форм плати за землю, як обов"язкового платежу, що зараховується до відповідних місцевих бюджетів.

 

Платником орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є орендар земельної ділянки, об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу).

 

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

 

Основним документом, що регулює відносини, пов"язані з орендою землі, є Закон України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», статтею 8 якого визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

 

При цьому умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому, а строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

 

Відповідно до пункту 288.6 статті 288 Податкового кодексу плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

 

Враховуючи, що плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (інших форм плати за землю до бюджету Податковим кодексом не передбачено), а платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то суб"єкт господарювання, який є орендарем земельної ділянки та передав її в суборенду, сплачує орендну плату за зазначену земельну ділянку та подає відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю.

 

Суборендар земельної ділянки не може самостійно сплачувати до відповідного місцевого бюджету плату за користування земельною ділянкою.

 

 

Суб’єктом господарювання податкову декларацію із земельному податку на 2015 рік подано у встановлений термін. З другого півріччя цього року плануємо перейти на сплату єдиного податку. Як правильно уточнити податкові зобов’язання по земельному податку, адже у поданій декларації задекларовано суму земельного податку на весь рік?

 

 

      Суб’єкт господарювання може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо він відповідає критеріям переходу на таку систему оподаткування для відповідної групи платника єдиного податку, яку він обирає. Для цього потрібно подати до контролюючого органу за місцем податкової адреси не пізніше, ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу заяву в один із способів, визначених п. п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.  

 

     У нашому випадку якщо суб’єкт господарювання, який перебуває на загальній системі оподаткування, приймає рішення про перехід на сплату єдиного податку, то він протягом 20-ти календарних днів місяця, що настає за звітним, має подати відповідному контролюючому органу уточнюючу податкову декларацію на зменшення податкового зобов’язання із земельного податку, починаючи з місяця переходу на спрощену систему оподаткування.

 

     При цьому необхідно зазначити, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

 

Фізичною особою у 2014 році придбано земельну ділянку, яка надавалась для обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Який порядок сплати земельного податку у рік придбання земельної ділянки, оскільки від податкового органу покупцю не надійшло повідомлення-рішення про сплату земельного податку?

 

 

 Порядок обчислення плати за землю встановлено Податковим кодексом України.

 

 Так, згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючими органами, які мають видати платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за встановленою формою.

 

Якщо протягом календарного року переходить право власності на земельну ділянку від одного власника до іншого, то земельний податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником – починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

 

У такому випадку контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

 

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу).

 

Податковий кодекс визначає, що Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю.

 

При отриманні від центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин, інформації про набуття фізичною особою права власності на земельну ділянку контролюючий орган здійснює нарахування сум земельного податку починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності, та надсилає податкове повідомлення-рішення такій фізичній особі. Податок підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу).

 

У випадку, якщо контролюючий орган не надіслав фізичній особі податкове повідомлення-рішення про сплату земельного податку, а фізична особа є власником земельної ділянки і платником земельного податку за придбану земельну ділянку (крім випадків, коли така фізична особа належить до категорії осіб, визначених підпунктом 281.1.1 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу, що звільняються від сплати земельного податку), то фізичній особі доцільно самостійно звернутися до відповідного контролюючого (податкового) органу за місцем знаходження земельної ділянки для отримання податкового повідомлення-рішення про сплату земельного податку.

22 квітня 2015 року відбулось засідання Комісії Ради з питань законодавчого та нормативно-правового забезпечення платників податків під головуванням Віце-президента ВГО «Асоціація платників податків України» Олександра Шлапака.

 

В засіданні Комісії взяли участь Ганна Білоцерківська – Радник Президента Асоціації платників податків України, Ярослав Жаліло − Радник Президента Асоціації платників податків України, провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ, Леся Савченко − Перший проректор Національного університету Державної податкової служби України, Микола Чмерук − Директор Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України.

 

 

 

Під час засідання члени Комісії розглянули ряд проблемних питань оподаткування та надали можливі пропозиції щодо їх врегулювання, зокрема, розглянуто:

 

-  проблеми відшкодування податку на додану вартість, включаючи автоматичне відшкодування;

 

-  існуючі проблеми в електронному адміністрування податку на додану вартість в тестовому режимі та можливість їх врегулювання до 1 липня 2015 року

 

- погашення банками кредитної заборгованості за рахунок страхового відшкодування та податкові наслідки такої операції;

 

- доцільність обов’язкового запровадження з 1 липня 2015 року РРО для платників єдиного податку ІІІ групи та негативні наслідки для суб'єктів малого та середнього бізнесу від такого нововведення.

 

 

 

За результатами засідання Комісії формується законодавча ініціатива та готується ряд звернень на адресу Мінфіну та ДФС України з метою надання пропозицій та подальшого врегулювання вищенаведених проблемних питань в сфері оподаткування.

Сплата частини чистого прибутку (доходу) до державного бюджету України регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями».  Вказаний Порядок прийнятий відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5, 111  Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

 

Згідно з пунктом 3 цього Порядку розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств. Форма розрахунку частини чистого прибутку (доходу) затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 №285 (розміщена на офіційному веб-порталі  Державної фіскальної служби України).

 

Зменшення нарахування податку на прибуток на суму сплати частини чистого прибутку до державного бюджету України законодавством не передбачено.

Чи можуть мешканці українських міст і сіл безперешкодно і в повному обсязі отримати інформацію про використання органами влади сплачених ними податків? Як органи місцевого самоврядування звітують про використання бюджетних коштів перед місцевими громадами? Чи дотримуються чиновники вимог законодавства?

 

Ще зовсім нещодавно громадськість радо вітала ухвалений парламентом Закон України "Про відкритість використання публічних коштів", який мав забезпечити безперешкодний доступ кожного громадянина до бюджетних операцій в країні. Ним передбачено створення до кінця 2015 року єдиного офіційного державного веб-порталу, на якому б усі розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, суб’єкти господарювання державної і комунальної власності, державні фонди розміщували всю інформацію про бюджетні операції.

 

Однак цими днями представник Уряду заявив, що коштів на створення сайту з інформацією про використання бюджетних коштів немає – потрібно вносити зміни в державний бюджет. Тому впровадження закону залишається на папері.

 

Асоціація платників податків України розпочала власне дослідження відкритості бюджетної інформації на сайтах органів місцевого самоврядування. У рамках дослідженнями ми хочемо проаналізувати і донести українцям також ступінь креативності підходів у цій сфері, з’ясувати бажання органів влади показувати громаді цю інформацію та виокремити кращі практики для їх впровадження на різних рівнях.

 

У першій частині дослідження ми аналізуємо розміщення на офіційних сайтах місцевих рад наступної бюджетної інформації: оголошення та результати громадського обговорення проекту бюджету, рішення місцевих рад з усіма додатками щодо бюджету та змін до нього, поточне виконання бюджету, звіт про бюджет попереднього року, виконання місцевих програм, наявність інших форм спілкування, що дає користувачу додаткове розуміння про бюджетний процес.

 

Переконані, що формально всі місцеві ради виконали вимогу Бюджетного кодексу України та надрукували рішення про свої бюджети в місцевій пресі. Однак, одна справа опублікувати рішення про бюджет (дрібним шрифтом і у газеті, яку навряд чи читає переважна більшість мешканців міст і сіл), інша – зробити інформацію про формування бюджету, його щоденне наповнення та використання загальнодоступною для усіх зацікавлених.

 

Законодавчі вимоги до відкритості бюджетів регламентуються статтею 28 Бюджетного кодексу. Згідно них – місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет та квартальних звітів про їх виконання.

 

Не менш важливо – як представлена бюджетна інформація. Це просто вивішені на сайт рішення з додатками або «сухі» цифри звітів за попередні періоди? Чи це зрозуміла форма презентації основних бюджетних документів, викладених доступною для громадянина мовою? Ці речі ми і спробуємо проаналізувати у своєму дослідженні.

 

Ми досліджували відкритість бюджетної інформації на сайтах 22 обласних рад, міста Києва та 21 міської ради – обласних центрів (крім Донецької, Луганської областей, АP Крим та м. Севастополя, де моніторинг не матиме об‘єктивної оцінки). Широке коло, однак саме вони є головними носіями такої інформації для переважної кількості мешканців територіальних громад.

 

Для формування об‘єктивної оцінки про рівень відкритості бюджетної інформації ми сформували перелік критеріїв та бальну шкалу оцінювання.

 

До переліку критеріїв відкритості ми включили також наявність на офіційних веб-порталах місцевих рад звітів про використання бюджету попереднього року, адже згідно ст. 28 Бюджетного кодексу публічне представлення інформації про виконання місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) відповідно до показників, бюджетні призначення щодо яких затверджені рішенням про місцевий бюджет, здійснюється до 20 березня року, що настає за звітним. Тому саме час подивитись, чи виконана ця вимога законодавства.